Як батькам вберегти дітей від психологічної травми під час війни: поради

Війна може травмувати дитячу психіку, але цьому можна запобігти. Лише 5 простих правил можуть врятувати вашу малечу від психологічних проблем в майбутньому.

Про них розказала голова громадської спілки “Освіторія” Зоя Литвин. Вона зазначила, що інструкцію розробила за матеріалами Інституту когнітивно-поведінкової терапії.

Як легко, але дієво батькам підтримати психіку дитини?

Бути поруч

Зоя Литвин зазначає, що дорослі є головним джерелом підтримки для власних дітей.

“Відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший “термостат безпеки” для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці”, – пояснює вона.

Maria Symchych / Depositphotos

Бути прикладом

Діти наслідують манеру долати стрес. Тому від того, як батьки можуть дати раду з критичними ситуаціями залежить, як їх долатиме дитина.

Це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову.

Спілкуватися

Голова “Освіторії” зазначає, що вкрай важливо допомогти дітям зрозуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні.

Це про те, щоб говорити з малечою з повагою до їхніх почуттів та переживань, до внутрішньої мудрості.

А ще – слухати, що вони говорять, та чесно відповідати на їхні питання.

“Це не означає теж втішати дітей “псевдооптимістичними” сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!”, – пояснює вона.

Залучати до побуту

“Звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії“, – радить фахівчиня.

Вона додала, що все залежать від того, де ви зараз: вдома чи у бомбосховищі. Але крізь можна придумати заняття:

вчитися;
малювати;
читати/слухати казки,
гратися (у різні способи, і не лише в телефоні);
допомагати по дому;
молитися;
робити добрі справи;
займатися спортом тощо.

Корисна діяльність зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. Це важливо не лише дітям, але й дорослим.

Відновлюватися

“Варто мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий “павербенк”. Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність”, – пояснює Зоя.

Вона додала, що також обов’язково треба мати щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.). Щось таке, що нагадує у ці темні часи про Світло правди, любові, мужності. І про те, що це Світло неминуче переможе.

Як відволікати дітей під час війни:

Ті події, які зараз відбуваються в Україні знищують не лише цивільні будинки, стратегічні місця, пам’ятники, храми, лікарні, а в загальному стирають з лиця Землі цілі міста. Вони неабияк травмують психіку та залишають брудний слід в людських серцях. Якщо дорослі вже все розуміють, усвідомлюють та переживають всю печаль та біль України сьогодні, то дітей ще можна відволікти та певною мірою вберегти їхнє психічне здоров’я від усієї інформації. Спеціалісти сьогодні проводять онлайн-консультації та всі в один голос стверджують, що кожен з батьків може самотужки відволікти своє дитя і військовий час. Ми зібрали 5 найкращих порад від психологів, які допоможуть відволікти дитину під час війни.

Такі методи актуальні, як для будинку, так і для бомбосховища, підвалу, тощо.

Малювання

Найпростіший спосіб відволікання від джерела стресу, та заспокоєння дитини – це малювання. Таке заняття дає можливість переключити всю увагу малечі на сам процес роботи, а також заспокоїти мозок та знизити частоту серцевих скорочень. Малювання також виробляє у дітей стресостійкість, посилює увагу, витримку та концентрацію. Тай, усе, що потрібно для цього мати – це скетчбук, зошит чи навіть блокнот, кольорові олівці чи фломастери. Ще один варіант малювання – картини за номерами. Це спосіб відволікання та релаксу, який зацікавить навіть найбільш непосидючих дітей. В набір входить полотно з нанесеним малюнком, фарби та набір пензликів. Кожен колір має свій номер, замальовуючи який виходить картина, як у справжнього художника. Недарма ж у світі існує таке поняття, як «арт-терапія», що означає – лікування мистецтвом. Книги

Якщо дорослі мають улюблених акторів з того чи іншого фільму або серіалу, то кожна дитина має улюбленого казкового персонажа. Зазвичай – це принц, рятівник, чи інший герой, який характеризується добрими вчинками. Читаючи книгу самостійно у старшому віці, чи слухаючи у молодшому – дитина, ніби занурюється у казковий світ героїв. У якому добро завжди перемагає зло, а скрутні часи швидко закінчуються і настає мир. Читання для дитини у компанії батьків – це не лише розвиток навички, але й накопичення емпатії та спосіб абстрагування від зовнішнього світу, особливо, коли мама читає спокійним голосом та з інтонацією. Тоді герої улюблених казок перетворюються на провідників у безпечний та стабільний світ. Сьогодні, багато батьків говорять, що бояться читати дітям казки чи оповідання, в яких є складні ситуації та негативні герої, щоб не травмувати психіку ще більше. Та психологи спростовують такі побоювання і говорять, що наше завдання не забрати «злих» героїв чи труднощі з життя дитини, а допомогти їм порадою та підтримкою в складних ситуаціях. Коли дитина чула, що в казках були злобні персонажі і складні часи, але в кінці обов’язково було все добре, то маля буде так само транслювати і сприймати реальність. Обирати слід такі книжки, в яких є багато кольорових ілюстрацій. Адже яскрава картинка може зацікавити дитину, саме такі дитячі книги за доступною ви знайдете в нашому каталозі.

Настільні ігри

Чудове заняття для всієї сім’ї, яке зможе не лише відволікти та заспокоїти дитину, але й дозволить розвинути пам’ять, мислення, логіку та увагу, а також трохи пофантазувати в процесі гри. Дитячі психологи також відзначають, що настільні ігри створюють позитивну динаміку у розумовому розвитку дітей та покращенні їхнього психоемоційного стану. Дитина занурюється у світ захоплюючих сюжетів, виробляє власні стратегії гри, та продумує подальші дії. Сьогодні існує широкий асортимент настільних ігор для різних вікових груп: дітей молодшого та старшого віку, підлітків та дорослих. Також психологи рекомендують запропонувати дитині настільні ігри різних жанрів: починаючи від розвиваючих і закінчуючи розважальними, аби дитина могла самотужки визначити який жанр їй найбільше до вподоби.

Улюблені мультики та релаксуюча музика

Недарма XXI століття називають цифровою епохою, адже зараз кожна дитина буквально з пелюшок може без проблем знайти та увімкнути улюблений мультик. Багато малят не уявляють навіть дня без планшета, смартфона чи іншого гаджета. Добре це чи зле – це індивідуальне рішення батьків. Та, якщо говорити про умови сьогодення, то перегляд мультиків чи прослуховування улюбленої музики – хороший спосіб заспокоєння та відволікання. Фахівці також радять запропонувати дитині одягнути навушники, адже так вона може не чути звук сирени.

Фізична активність

Фізичні вправи корисні завжди, та в умовах сьогодення вони потрібні, як ніколи. Адже фізична активність допомагає стабілізувати нервову систему та зняти стрес після дезорієнтації спричиненою військовими подіями. Якщо у вас є можливість прогулятися на свіжому повітрі, ви можете запропонувати дитині покататися на велосипеді, самокаті чи роликових ковзанах, пограти у м’яч чи пострибати на скакалці. Психологи також рекомендують пускати мильні бульбашки, адже діти люблять бігати за бульбашками, які лопаються, тим самим малята відволікаються. І на закінчення, психологи також додають, що надзвичайно важливо, аби батьки також слідкували за своїм психоемоційним станом та підтримували й зміцнювали його. Оскільки діти зчитують стан дорослих, а саме помічають та відчувають усі дрібниці: поведінку, голос, тембр. Не зайвим буде також обійняти дитину, щоб подарувати її відчуття захисту. Та надзвичайно важливо правильно розповісти та донести дитині інформацію, про усе, що відбувається навколо.

Як говорити з дітьми про війну

Для того, що батькам, котрі читатимуть дану статтю було легше запам’ятати інформацію, ми вирішили поділити її на підпункти:

Насамперед що потрібно зробити батькам – це говорити дитині правду. Фрази «заспокойся, ти ще маленький, щоб це знати» і подібні – краще виключити. Оскільки дитина – це маленька особистість, скільки б їй не було років. Якщо вона ставить те, чи інше запитання, то це означає, що вона вже готова почути на нього правдиву відповідь, а от наскільки вона буде делікатною та зрозумілою для їх віку, залежить від батьків. З дошкільнятами краще за все говорити у казковій формі, у розмові з дітьми шкільного віку можна обійтися без алегорій і пояснювати усю можливу небезпеку, пояснювати чому важливо ховатися у бомбосховище під час сирени. Якщо ви залишили свою домівку і переїхали в інше місто, також потрібно пояснювати, що ви переїхали не просто так, а тому що, там залишатися небезпечно. Що стосується підлітків, то тут важливо слідкувати за тією інформацією, яку вони отримують у соціальних мережах.
Відповідайте лише ні запитання, які ставить дитя. Ваша відповідь має бути короткою та лаконічною, намагайтесь не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитувала. Одне запитання – одна коротка відповідь.
У розмові з дітьми важливо говорити про наших військових. Особливо, якщо хтось із сім’ї чи родини служить у лавах ЗСУ. Потрібно розповідати, як мужньо вони зараз захищають нашу Землю та кожного українця. Також важливо розповідати, що для солдата захист Вітчизни – це їхній обов’язок та робота, що вони проходять відповідну підготовку, мають спеціальне спорядження і приділяють багато часу аби навчитися захищати один одного на полі бою. Таким чином, ви дасте дитині зрозуміти, що військові також знаходяться під захистом.
Слідкуйте за своїм емоційним станом. Адже дитина надто чутлива, особливо у військовий період, і швидше переймає ваш стан, аніж ви скажете слово. Найважливіше для дитини – це стабільність дорослого. Кожен має право на емоції та почуття, якщо ви хвилюєтесь чи сумуєте, але при цьому зберігаєте стабільний стан – дитина зрозуміє. Маленьке дитя не так боїться звуку сирени, як дорослого, який втрачає контроль над собою та над ситуацією. Це породжує відчуття тривожності, яке неабияк виснажує маленький організм. Пам’ятайте, якщо поруч з вами є дитина, ви просто не маєте права втрачати контроль над своїми емоціями. Завжди вислуховуйте дитину та запитуйте про її переживання, і якщо вона звертається до вас зі своїми страхами – дослухайте дитину до кінця, дайте пораду і максимально підтримайте. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте, головне робити це спокійним та впевненим тоном….

Психологічна підтримка в умовах війни

Психологічний стан та психічне здоров’я під час військових дій є вкрай важливим. Багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу й паніку. Психологи сформулювали корисні поради, як опанувати себе в критичних умовах, як допомогти близьким та підтримувати здоровий психічний стан в критичних умовах.

Як боротися з перевтомою

В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій “термін придатності”. Ви можете спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

Основні ознаки перевтоми:

відчуття знесилення, неспроможність виконувати звичайні функції
неуважність та погіршення концентрації
погіршення пам’яті
уповільнення процесів мислення, зменшення глибини та критичності мислення
зниження цікавості до роботи
підвищена дратівливість
нервозність
порушення сну
перманентна сонливість
підвищення тиску та частоти пульсу
головний біль
зниження апетиту
емоційна спустошеність

Методи боротьби з перевтомою:

Повноцінний сон, який, за даними Міністерства охорони здоров’я, має складати для дорослих – не менше 7 год на добу, для дітей та підлітків – 8-10 годин.
Обмеження інформаційного шуму. Відмовтесь від постійного оновлення стрічки новин, читайте їх за графіком, наприклад, по 15 хвилин вранці, в обід та ввечері. Довіряйте тільки перевіреним джерелам інформації.
Регулярне харчування.
Регулярне фізичне навантаження. Будь–яка регулярна фізична активність, навіть ходьба на місці чи розтяжка, додасть вам бадьорості. Прогулянка на свіжому повітрі буде кращою за тренування в приміщенні.
Наскільки це можливо, підтримуйте звичну рутину, звички, слідкуйте за особистою гігієною.
Зміна діяльності. Намагайтеся раціонально розподіляти час роботи й відпочинку, фізичну й розумову працю.
Визначення пріоритетів. Усвідомте, що ніхто не в змозі зробити все, то ж визначте 3–5 головних задач для себе не день і дозвольте собі не робити нічого додатково.
Доброзичливі взаємини з людьми, які є поруч: сім’я, робочий колектив, волонтерська спільнота чи військові побратими. Зберігайте зв’язок, регулярно дзвоніть або пишіть своїм родичам та близьким.
Фізичний контакт. Подихайте разом, потримайте одне одного за руку. Обніміться з близькими.
Оптимізм та почуття гумору. Жартуйте, гумор завжди підтримує, навіть за жорстких життєвих обставин.
Пам’ятайте, що залишатися живим і здоровим – це вже багато.
Не призначайте дат кінця війни. Ми всі хочемо закінчення, але якщо ваші прогнози не справдяться – вам буде дуже складно емоційно, і ви будете почувати безвихідь.То ж налаштуйтесь “грати в довгу”.
Згадайте, що є для вас дорогим та важливим, пригадайте, у чому сенс вашого життя. Будуйте плани на майбутнє, визначайте, що найбільш важливе для себе ви зробите, коли настане мир.
Професійна допомога. Зверніться за підтримкою до професійних психологів (контакти додаємо нижче). Якщо у вас відсутня можливість звернутись до професіонала – попросіть про допомогу своїх родичів та близьких.

Як впоратись з панікою та тривогою

Паніка – це напад тяжкого страху, тривоги та відчуття внутрішньої напруги. Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток. Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

Ключові симптоми паніки:

серцебиття, прискорений пульс, пітливість
озноб, тремор
відчуття нестачі повітря, задишка
біль або дискомфорт у лівій половині грудної клітки
нудота, біль або “вузол” в животі, запаморочення
відчуття відчуження, нереальності світу
страх здійснити неконтрольований вчинок
гострий страх неминучої смерті
відчуття оніміння або поколювання в кінцівках
безсоння

Методи боротьби з панікою:

використовуйте седативні дихальні техніки, наприклад, “3-7-8”: 3 секунди на вдих, 7 – на затримання повітря і 8 секунд на видих
ляжте та покладіть руки на живіт, та робіть глибокі вдохи та короткі видихи, контролюйте дихання
використовуйте квадратне дихання (знайдіть у приміщенні щось квадратне (або уявіть його). Зафіксуйте погляд на одному з кутів і робіть глибокий вдих, затримайте подих на 5 секунд і переводьте погляд на інший кут видихаючи, так рухайтесь за квадратом; повторіть кілька разів, це дозволить вирівняти дихання та опанувати тривогу, якщо відчуваєте, що вона посилюється
“заземліться”; станьте або сядьте на підлогу, відчуйте, як ви торкаєтесь поверхні, відчуйте вагу власного тіла та повільно дихайте
поверніться до відчуття тіла; відчуйте, на чому і як ви сидите, що відчувають ваші стопи, концентруйтесь на якомусь звуці, на запаху; якщо ви за кермом, то концентруйтеся на тому, що тримають ваші руки
робіть самомасаж; торкайтеся тіла, прохлопайте долонями ноги, масуйте вуха, ніс, долоні; оживляйте заклякле тіло
напружтесь; займіть не зручну для себе позу і спробуйте максимально напружити всі м’язи тіла, залишайтесь в такій позі якнайдовше
дайте вихід емоціям; плачте, співайте
використайте різкі запахи – спирт, цитрусові тощо
вмийтесь холодною водою
спрямуйте паніку у безпечні дії; якщо вам хочеться бігти — біжіть на місці, якщо вам хочеться забитися в куток — забийтеся в куток
не вживайте алкоголь
приймайте рослинні седативні препарати (валеріану, пустирник); не використовуйте рецептурних препаратів без консультації лікаря!
якщо це хтось інший, а не ви — огорніть людину теплою ковдрою, дайте тепле питво, нагадайте про базові речі: хто вона є, що вона тут робить, хто поряд з нею, як її звуть.

Як боротись з апатією

Гострі приступи паніки та тривоги зазвичай зміняються почуттям апатії. Такі періоди можуть бути не тривалими, але вони також потребують пропрацювання. Важливо пам’ятати, що апатія – закономірний “хімічний” відкат після сплеску гормонів стресу.

Методи подолання апатії:

дійте; виконуйте будь-які прості дії та не намагайтесь їх аналізувати
дотримуйтесь щоденної рутини; регулярне харчування, гігієна, розминка
робить щось руками; наприклад, мийте посуд, пакуйте речі, плетіть сітку
плануйте свої задачі на день; нехай їх буде небагато, але намагайтесь виконати їх будь-що
обмежте доступ інформації; читання новин треба обмежити до декількох коротких періодів на день
залучайте близьких та знайомих до спільної роботи

Як зберегти близькі стосунки

Під час критичних ситуацій стосунки з близькими піддаються тяжким випробуванням. Намагайтесь зберегти стосунки і допомогти близьким, адже це підвищує вашу здатність до виживання та опору, а також надає сенс вашим діям.

спрямовуйте негативні емоції, які виникають, не на близьких, а на зовнішнього ворога
завантажте себе роботою, допомогою іншим
дайте вихід емоціям; кричіть, співайте, плачте
рухайтесь, танцюйте, робіть розминку, ходіть пішки
обіймайтесь
тримайте контакт, запитуйте, як справи, дзвоніть і пишіть
пропонуйте свою допомогу
приготуйте страву разом і неспішно поїжте
зберігайте ритуали мирного життя, наскільки це можливо в поточних умовах: читайте книжки, сервірувати стіл, організовуйте спільне чаювання

Як допомогти тим, хто паралізований тривогою

Якщо ви спостерігаєте надмірну дестабілізуючу тривогу чи панічну атаку в того, хто знаходиться поруч із вами, вживайте наступних заходів:

не йдіть з людиною на прямий фізичний контакт
зверніться до людини голосом
говоріть чітко і твердо
спокійним голосом нагадайте людині, що вона знаходиться у безпечному місці (якщо це так)
фокусуйте її увагу на тому, що можна побачити, почути та відчути навколо
не запитуйте, а натомість давайте вказівки, наприклад: “Подивись на мене. Скажи своє ім’я. Скажи мені, де ти. Підведись. Пий”
прослідкуйте, щоб всі базові речі людина почала виконувати сама

Як позбутися почуття провини

У звичайних умовах людина має час розібратися у почутті провини й правильно з нею впоратись, тобто визначити можливі помилки, виправити їх та зрозуміти, як уникнути їх в майбутньому. В критичних умовах пропрацювати провину доволі складно, і вона може дуже негативно відбиватись на психологічному стані людини, пригнічувати її та паралізувати її діяльність.

Як впоратись із почуттям провини:

не починайте звинувачувати себе; не ви розв’язали цю війну
в першу чергу дбайте про себе і залишайтесь в безпеці, ваша пряма відповідальність сьогодні — дбати про себе і не створювати зайвого клопоту Збройним Силам, зменшити навантаження на них, щоб вони могли повною мірою виконувати свій обов’язок
переключіть свою увагу на те, що ви можете зробити прямо тут і зараз
станьте корисним; запитайте, як ваші руки, ваші знання та вміння знання можуть принести користь тим, хто залишився поряд і тим, хто потребує моєї допомоги
складіть список задач, які ви зробите прямо зараз; беріться лише за ті справи, які будуть зараз вам під силу
допоможіть тим, чим вмієте; навчіться тому, що ще не вмієте, і що вам легко дається

Токсичне почуття провини дуже непросто здолати. Якщо вам потрібна допомога – звертайтеся до спеціалістів, піклуйтесь про себе.

Куди звернутись по психологічну підтримку

За підтримки Національної психологічної асоціації (НПА) психологи-волонтери створили центр психологічної підтримки “Як ти?” для тих, хто потерпає від останніх подій і відчуває постійні стрес, хвилювання та тривогу. За підтримкою можна звернутися безкоштовно, у будь-який час доби. Щоб отримати психологічну допомогу, заповніть анкету.

“Розкажи мені” — безкоштовна інтернет-платформа для психологічних консультацій. Команда платформи допомагає всім, хто потребує емоційної підтримки, консультації та допомоги у зв’язку зі швидкими змінами, що наразі відбуваються в економіці, соціумі та житті кожної людини. Звернутися за допомогою можна через вебсайт ініціативи.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою. Дзвінки безкоштовні: 0-800-300-155

У створенні матеріалу допомогли:

Орест Олійник, психолог
Валерія Палій, психологиня, президентка Національної психологічної асоціації (НПА)
офіційний вебсайт Міністерства охорони здоров’я України

Як зрозуміти свої почуття?

Звільнитися від контролю над своїми емоціями й дозволити собі їх переживати може бути важко. Якщо ви відчуваєте себе пригніченими, зупиніться, запитайте себе, чи зараз ви в умовній безпеці. Якщо так, – перемикніться на справу, яка вас заспокоює та розслабляє.

?Так влаштована наша психіка, що працювати зі своїми почуттями, ми можемо перебуваючи в безпеці. В умовах реальної небезпеки – спрацьовує режим виживання.

✍️ Визначення своїх почуттів

❗️Дозвольте собі відчути свої емоції в безпечному місці. Це допоможе вам їх розпізнати.

1️Спробуйте розслабитися. Ідіть туди, де вам буде комфортно і безпечно. Закрийте очі, глибоко вдихніть і спробуйте розслабитися.

2️Зверніть увагу на своє тіло. Можливо, ви виражаєте свої емоції фізично. Це може допомогти вам зрозуміти, які емоції ви відчуваєте. Наприклад, якщо ваше серце б’ється швидко, а дихання поверхневе, це може свідчити про страх або паніку. Якщо ваші м’язи напружені, ви можете розлютитися.

3️ Зверніть увагу всередину і спробуйте зосередитися на тому, що ви відчуваєте. Намагайтеся не засуджувати свої емоції, просто дозвольте їм бути. Якщо можете, спробуйте назвати свої почуття.

4 Наскільки сильні ваші почуття? Можливо, вам буде корисно оцінити свої емоції від одного до десяти. Наприклад, на скільки з десяти ви відчуваєте гнів? Смуток? Страх?

Емоції складні, і ми рідко відчуваємо лише одну емоцію за раз. Ви можете відчувати поєднання емоцій, які змінюються протягом дня.

?Розуміння своїх почуттів

Коли ви визначите почуття, спробуйте проаналізувати, чому ви його відчуваєте.

Знайдіть час, щоб запитати себе: «Чому я так відчуваю?» Це може допомогти вам визначити думки або переконання, що лежать в основі ваших почуттів.

Потім ви можете почати опрацьовувати ці думки та переконання, наскільки корисні вони для вас.

Що б ви не відчували, нагадуйте собі, що це щира відповідь.

Бути справді засмученим, занепокоєним чи наляканим — нормально — і нормально відчувати себе так через місяці, роки чи десятиліття після того, як травматична подія сталась з вами.

Ніхто ніколи не повинен винити вас в тому, що ви відчуваєте, або очікувати, що ви просто «переборете це».

? Якщо вам потрібна допомога та підтримка, ми можемо допомогти. Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Вам потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні

Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:

1️ Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.

І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.

Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».

Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».

2️ Підтримуйте стосунки.

Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.

Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).

Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.

3️ Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.

Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.

Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.

4️ Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.

Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».

Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.

5️ Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.

Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.

Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.

І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.

Вплив стресу на організм залежно від віку

Зараз стрес присутній у житті кожного українця, проте впливає він на кожного по-різному.

Діти:

Організм дітей більш піддається стресу, це пов’язано з високою пластичністю біологічних систем до різних зовнішніх змін.

Було доведено, що у дітей віком від 6 місяців до 10 років істотно підвищується рівень кортизолу в разі впливу несприятливих соціальних факторів (проживання в поганих житлових умовах, неякісне харчування, проблеми в родині і т. д.), що підтверджує можливість подальшого розвитку хронічного стресу навіть у маленької дитини.

У дітей стрес проявляється так:

⚡️перепадами настрою;

⚡️порушенням сну;

нічним нетриманням сечі;

⚡️головними болями;

⚡️проблемами з концентрацією уваги;

⚡️замкнутістю;

⚡️появою звички гризти нігті або деякі предмети.

Як правило, в таких випадках слід приділити більше уваги дитині, розібратися і за можливості усунути причини розвитку стресу або намагатися хоча б трохи відгородити її.

Дорослі:

Під впливом стресу центральна нервова система дорослих стає вразливою, що може призвести до змін у поведінці, стати причиною переїдання, недоїдання, зловживання алкоголем, наркотиками або до соціальної абстиненції. Підвищення кров’яного тиску, що своєю чергою посилює ризик інсульту й серцевого нападу. Гормони стресу роблять імунну систему вразливішою до вірусних захворювань, а це може збільшувати час, необхідний організму для відновлення після хвороби або травми.

Також під впливом стресу дуже страждає репродуктивна система як чоловіків, так і жінок.

Літні люди:

Проблема стресу в людини похилого віку є досить серйозною. Також це може проходити в тандемі з фізіологічним старінням багатьох систем організму та зміною умов існування. На цьому тлі відзначається значне зменшення пластичності нервової і ендокринної систем, що призводить до більш важкої переносимості організмом зовнішніх впливів.

Усе це може супроводжуватися підвищеною стомлюваністю, зниженням ваги, розвитком діабету, дисфункцією щитовидної залози та ін.

☝️Нагадуємо, щоб зменшити вплив стресу на організм, дотримуйтеся простих правил:

?фізичні навантаження (або хоча б легка руханка зранку);

?спілкування із друзями та рідними;

?робіть те, що приносить вам задоволення (малювання, танці, прослуховування улюбленої музики тощо);

?плануйте свій день та дотримуйтеся своїх звичайних рутинних справ;

?нормалізуйте свій сон.

ДОВІДНИК БЕЗБАР’ЄРНОСТІ

Без штучних бар’єрів та виключень,- саме таким має бути спілкування між всіма громадянами та державними інституціями.

Детально про етику комунікації знайомтесь у «Довіднику безбар’єрності» – https://bf.in.ua

Цей гід створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, українськими та міжнародними експертами.

Довідник складається з чотирьох розділів:

«Складові безбар’єрності»

«Правила мови»

«Словник»

«Безбар’єрний календар»

У першому розділі розкриваються значення таких понять як рівність, бар’єри, гендер і стать, залучення, інклюзія, маломобільні групи населення, підхід, заснований на правах людини, стереотипи у суспільстві.

Зокрема, під рівністю мається на увазі те, що у кожної людини мають бути забезпечені рівні права і можливості в реалізації цих прав: навчатися, працювати, відпочивати, вступати в шлюб (якщо вона того хоче) тощо.

Довідник описує бар’єри, з якими може зустрічатися людина.

Фізичні — це ті, що перешкоджають пересуванню у просторі: круті сходинки, відсутність ліфтів та пандусів як альтернативи, високі пороги й тротуари тощо.

Інформаційні — маленький відсоток інформації подається з урахуванням того, що її сприйматимуть різні люди (наприклад, з порушеннями зору чи слуху).

Психологічні – негативне ставлення, яке часто формується через страхи, упередження та стереотипи.

Економічні – коли людині відмовляють у працевлаштуванні через упереджене ставлення: наприклад, що людина якогось конкретного віку не впорається з певною роботою.

Інституційні – коли закони, нормативні документи та послуги не завжди враховують потреби різних людей або ж узагалі обмежують право доступу.

У другому розділі визначено правила, якими мають користуватися у суспільстві під час спілкування.

Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси».

Тобто у фразах та висловах спочатку необхідно спочатку згадувати людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно.

У третьому розділі пояснюється, як правильно вживати слова та терміни, аби вони не сталі образами, не зачепили почуттів інших людей.

Четвертий розділ розповідає про важливі дати, визначні і пам’ятні дні та пояснює, як їх відзначати, та коли привітання є недоречними.

Пропонуємо використовувати «Довідник безбар’єрності» у щоденній роботі та повсякденному житті. Адже поведінка кожного є важливим елементом становлення толерантності у суспільстві, комфорту та зручності для кожного.

БАНОЧКА ЩАСТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ

Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.
Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань.
У випадку з дітьми відбувається те ж саме.
Як формувати позитивне мислення у дітей?
Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.

Що треба зробити
Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.
Банку треба розмістити на видному місці в будинку.
Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка або речі значно більші – іспит, який зданий краще, ніж очікувалося.
При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.
Записку складають і відправляють в банку.
Приблизно через 6 місяців або коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.

Що дає застосування такої методики
Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.
Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.
Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.
Дитина навчиться бути вдячною.
Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

Батькам для роздумів

Як уникнути конфлікту з власною дитиною

Часто ми спілкуємося з дітьми наказовим тоном : «Іди спати! Почисти зуби!Сядь рівно!»Ми читаємо їм лекції , критикуємо , погрожуємо : « Не забереш іграшок – не вийдеш на вулицю!».Наше поводження настільки прогнозоване , що діти найчастіше знають наперед ,що ми їм скажемо, і не слухають , точніше , «не чують» нас . По суті , ми ведемо щоденну боротьбу із власними дочками й синами , в якій немає переможців!

Конфліктне сімейне середовище негативно впливає на свідомість , яка формується аж до підліткового віку . Дитина стає нервовою , роздратованою , часто плаче або навпаки – замикається у собі , може робити все наперекір , погано засвоює моральні та загальнокультурні цінності , втрачає повагу до батьків , повністю знецінює їхній авторитет .

Чи можна поліпшити взаємини з дітьми ? Чи можна не дратуватися ,не сваритися ? Звичайно . Просто потрібно дотримуватися лише трьох правил :

Любити їх ( що ми й робимо);
Поважати (що робимо дуже рідко);
Створювати умови для співпраці (чого робити не вміємо).

Треба прислухатися до думки дитини й контролювати свою реакцію на її поведінку . У цьому вам допоможуть кілька практичних порад . Спробуйте застосувати їх у спілкуванні , і ви переконаєтеся , наскільки вони дієві .

Правило «одного слова»

Якщо ви хочете , щоб дитина вас почула , не висловлюйте всього , що думаєте про її поведінку . Використайте правило одного слова ,яке характеризувало б ситуацію . Можливо ,його доведеться повторити кілька разів , але це краще , ніж кричати й погрожувати . Наприклад , перед сном дитина має скласти свої іграшки . Якщо ви скажете : «Скільки разів я тобі говорила , що іграшки треба збирати !Ти така велика , а дотепер не можеш цього запам’ятати»,- дитина вже після першої фрази перестане сприймати сказане . Спробуйте замість гнівної тиради вимовити (тільки не в наказовому тоні,а як нагадування)одне слово: «Іграшки!». Воно стане своєрідним сигналом до збирання .

Результати неслухняності

Пригадайте ,скільки разів протягом дня вам доводиться говорити своєму синові або доньці : «Зроби математику, а то одержиш двійку», «Іди снідати , а то їжа охолоне», «Не складеш речі – ходитимеш у вим’ятих» . Чи спрацьовують наші вказівки ? Чи не краще кілька разів дати дитині змогу переконатися до чого призводить неслухняність , які її наслідки . Якщо син не зробить математики , то завтра на уроці він одержить двійку . Якщо донька не прийде вчасно до столу – їстиме холодний суп .А якщо не випере шкарпеток – ранком надягне брудні . Нехай спробує – як це неприємно .

Ця важлива фраза «Тільки – но»

Є кілька слів , яких вам треба намагатися не вживати : «якщо» , «чому» , «ти ніколи …». Фрази з «якщо» зазвичай починаються з погрози : «Якщо ти не будеш чистити своїх черевиків ,я ніколи не куплю тобі нових ».У дитини одразу ж виникає негативна реакція : ну й не треба . Фрази з «чому» – звичайний початок обвинувачення . Після тиради : «Чому ти не кладеш речей на місце?»,- ваше маля почне оборонятися , виправдовуватися. Словосполучення «Ти ніколи» також сприймається в штики . « Ти ніколи не підмітаєш у кімнаті …»- звучить як обвинувачення , а не спонукання до дії. Краще сказати : «У кімнаті багато пилу . Час підмести підлогу . Може ти допоможеш мені?»

Якщо ви хочете , щоб дитина виконала не надто приємну для неї роботу , спробуйте побудувати фразу так : « Тільки – но кімната буде прибрана , ми зможемо разом почитати нашу улюблену книжку».

Свобода вибору

Кожен із нас має свої вподобання , смаки , переконання . І ваша дитина ,хоч би якою маленькою вона була, – не виняток . Не утискайте її прав , адже вона – особистість , яка здатна самостійно вирішити , яку їжу й одяг вибрати , в якій послідовності виконувати доручену їй роботу . Запитайте , їстиме вона на сніданок бутерброд із сиром чи ковбасою . Перед тим як купити дочці сукню, обговоріть із нею колір і фасон . Під час прибирання у квартирі запропонуйте на вибір вимити підлогу або підмести .

Попередження про неприємності

Відвідування лікарів та інші неприємні події дитина сприймає інакше ,якщо поговорити з нею про це заздалегідь : « Я розумію , що тобі не хочеться , але йти треба»

Часто буває так : у гостях ваше дитя на стільки захоплюється грою з друзями, що його ніяк не забрати додому . Домовтеся : «Давай поставимо годинник на певний час , коли він задзвенить ми підемо додому».

Право на бажання

Ваша дитина голосно вимагає в магазині машинку . Ви можете відреагувати на це за звичкою : « Тобі все мало! У тебе дома п’ять машинок!»,- і витягти дитину , яка репетує з магазину . А можете не купувати іграшки , але визнати право дитини бажати її: «Я розумію тебе, машинка справді гарна , але сьогодні ми не планували купувати її». І дитина заспокоюється ,навіть не одержавши заповітного автомобіля .

Відмова від критики

Критикувати – означає засуджувати , оцінювати ,таврувати ганьбою . Критика викликає опір . Згадайте ,як ви самі реагували на зауваження батьків ,і зрозумійте , чому ваші діти обороняються . Син не може розв’язати задачі ? Простіше його висміяти : «Вона ж легесенька ! Ми з тобою все розібрали вчора!Як можна такого не зрозуміти ?!». Реакція буває різною . Від : «Я- дурень» до « …ну й не буду робити взагалі»…Але ви допоможете ,якщо скажете «Так,це не легко . Але я переконаний , що ти впораєшся . Думай ще».

Звичайно , ці поради не універсальні . Не сподівайтеся , що тільки завдяки їм у вашій оселі запанує тиша і злагода . Будьте готові до того , що діти можуть підозріливо поставитися до вашого нового поводження . Але якщо за день хоч раз вдається запобігти конфлікту – це означає , що ви на правильному шляху .

Кожна дитина – неповторна і вам вирішувати ,які методи застосовувати в тій або іншій ситуації .

Спробуйте , шукайте , підходьте до виховання дитини творчо . Час і сили, витрачені на відновлення миру в родині, варті того.

Бажаємо Вам успіхів та міцного здоров’я !!!

КЗ Дзюньківський ліцей

Кабінет психолога